Ударник (деталь)
Ударник — деталь ударно-спускового механізму вогнепальної зброї. Являє собою стрижень, який здійснює при пострілі поступальний рух і своїм переднім кінцем (бійчиком) розбиває капсуль. Ударник приводиться в рух бойовою (гвинтівка Мосіна) або поворотно-бойовою пружиною або безпосередньо (пістолет Браунінга зразка 1910 р.), або через курок (пістолет Макарова, автомат Калашникова), затворну раму (кулемет ДП), спеціальний важіль (пістолет Браунінга зразка 1900). У більшості пістолетів-кулеметів ударником служить затвор.
У багатьох системах ударник підпирається невеликою пружиною, щоб бійчик не міг випадково вдарити по капсулю, наприклад, при сильному струсі зброї.
В сучасній вогнепальній зброї використовують два типи металевих набоїв центрального та кільцевого запалення. В набоях центрального запалення капсуль розташований в центрі донця гільзи. Бойки під набої центрального мають круглий переріз. Зазвичай, вони рухаються через отвір в затворі відцентровано відносно каналу ствола.
В набої кільцевого запалення капсуль знаходиться по краю донця гільзи. Хоча в зброї під набій кільцевого запалення можна використовувати бойки з круглим перерізом, зазвичай бойки квадратного або трикутного перерізу і тупим кінцем. Пласкі бойки можна штампувати з пласкої металевої пластини. Бойок зазвичай рухається через проріз у затворі (замість отвору), якій зміщений вбік відносно центральної осі канала ствола. Цей метод виробництва є простим та зменшує вартість. Зазвичай рекомендується не робити «холості постріли» з такої зброї (тобто не стріляти без набою в патроннику), оскільки бойок може вдарити по лицю патронника, деформуватися або зламатися.
В 1808 році швейцарський зброяр Жан Самуель Полі в співпраці з французьким зброярем Франсуа Прела створили перший унітарний набій з вбудованим капсулем. В паперовому набої використали металеве денце з наскрізним отвором, критим ударним запальним составом. До того ж Полі створив казнозарядний дробовик під цей набій, де було використано бойок та зовнішній курок.[1]
В голчастій гвинтівці Дрейзе 1836 року використано паперовий набій, де капсуль є частиною піддону, який утримує кулю і знаходиться перед запальним зарядом. Голчастий бойок виступає через лице затвору і вдаряє по набою, коли затвор закритий. При стрільбі, підпружинений голчастий бойок ударяє по капсулю в піддоні. На відміну від набою Полі, який не отримав поширення, гвинтівка Дрейзе була прийнята на озброєння Пруссії в якості піхотної гвинтівки. Ця гвинтівка стала першою військовою казнозарядною гвинтівкою з унітарним набоєм та першою зброєю, де було використано бойок.[2][3]
В 1935 році було запатентовано шпильковий набій, де було використано металеву гільзу з вмонтованою ударною шпилькою, яка була розташована біля денця гільзи.[4] Шпильку потрібно було вирівняти з відповідним отвором у каморі; це є недоліком у порівнянні з набоями кільцевого та центрального запалення, які є більш безпечнішими.[2][5]
Конструкції перших гвинтівок, які стріляли унітарними набоями, зазвичай мали бічні замки, де курок було розташовано з ліворуч або праворуч відносно центральної осі каналу ствола. У гвинтівці Springfield Model 1865 з відкидним затвором задня трубка з бойком з затвором знаходиться під кутом до центральної лінії стволу відносно курка.[6] В гвинтівці Шарпса використано блок бойка для вирішення проблеми вирівнювання. Блок розташовано у виїмці в затворі. Після удару курка, весь блок рухається вперед. Частина блоку з бойком розташована на центральній лінії з каналом стволу і вдаряє по капсулю.[7][8][9]
Багато револьверів мають зафіксований на курку бойок. Прості пістолети-кулемети з вільним затвором, які стріляють з вільного затвору часто мають фіксовані бойки, які виступають з лиця затвору. Коли затвор повністю закриває казенник, бойок б'є по капсулю нового набою і відбувається постріл. Прикладом такої зброї є пістолети-кулемети Owen та F1. Деякі міномети мають фіксовані бойки в затворі. Коли в ствол міномета закидають міну, капсуль у денці вдаряється в бойок та підпалює заряд[10].
У збройній термінології плаваючий бойок — такий, що не підпружинений зворотною пружиною. Хоча бойок не може просто випасти з ні вперед, ні назад, він все ж вільно рухається у межах спеціальних упорів. Гвинтівка з поворотним затвором Springfield Model 1865 є прикладом зброї з плаваючим бойком.[11]
- ↑ Wallace, James Smyth (2008). Chemical Analysis of Firearms, Ammunition, and Gunshot Residue. Taylor & Francis. с. 24–26. ISBN 9781420069716. Процитовано 31 березня 2022.
- ↑ а б Wallace, 2008.
- ↑ Lewis, Berkeley R. (1972) «Small Arms Ammunition at the International Exposition Philadelphia, 1876» in Smithsonian Studies in History and Technology (11) Smithsonian Institution Press, Washington, p. 5. [Архівовано 19 листопада 2015 у Wayback Machine.]
- ↑ Перші набої поєднували в собі метал і папір.
- ↑ Kinard, Jeff (2004) Pistols: An Illustrated History of Their Impact, ABC-CLIO, p. 109 [Архівовано 28 травня 2016 у Wayback Machine.]
- ↑ U.S. Military Sprinfield 1873. Numrich Gun Parts Corporation. Процитовано 8 березня 2022.
- ↑ 1874 Sharps Rifle From Down Under Parts - Pedersoli. Cimarron Firearms. Процитовано 8 березня 2022.
- ↑ How to Repair the Firing Pin on an 1869 Sharps Rifle - Midway USA Gunsmithing. YouTube. Процитовано 8 березня 2022.
- ↑ Sharps 1874 rifle: firing pin plate bug No 2. YouTube. Процитовано 8 березня 2022.
- ↑ Інші типи мінометних боєприпасів мають внутрішні бойки, а на дні затвору розташовано «ковадло». Денце міни, з внутрішнім бойком, вдаряє по ковадлу і відбувається постріл.
- ↑ SAAMI Glossary, F. SAAMI. Архів оригіналу за 31 січня 2008. Процитовано 12 лютого 2008.
- Материальная часть стрелкового оружия. Под ред. А. А. Благонравова. М.: Оборонгиз НКАП, 1945
- Жук А. Б. Энциклопедия стрелкового оружия — М.: Воениздат, 1998.
- Firing pin patent
- Firing pin patent